Зварювання вуглецевих і легованих сталей

На зварюваність вуглецевої сталі істотно впливає вуглець, зі збільшенням вмісту якого її твердість підвищується, а плас­тичність зменшується.

Найкраще з'єднуються всіма способами дугового зварюван­ня низько-вуглецеві сталі (до 0,25 % С), оскільки вони практи­чно не гартуються.

Значно складніше зварювати середньавуглецеві сталі (0,40...0,45%С) через їх схильність до утворення структур підвищеної твердості і виникнення тріщин.

Високовуглецеві сталі (С = 0,46...0,75 %) зварюються дуже погано через велику схильність до утворення структур гартування та до зростання зерна в зоні термічного впливу. Перед зварюванням середньо- та високовуглецеві сталі рекомендується підігрівати до температур 100...300ºС залежно від вмісту вуглецю.

Зварювання чавунів

Зварюваність сі­рих, ковких і високоміцних чавунів незадовільна через утворення у зварному шві відбілених структур і прогартовуння зони термічного впливу, що призводить до утворення тріщин. Тому чавуни зварюють лише тоді, коли необхідно виправити незначні дефе­кти лиття або відремонтувати відповідальні деталі. Високу тве­рдість шва і зони термічного впливу можна зменшити високо­температурним і довготривалим відпуском.

Чавуни краще зварювати з попереднім підігріванням заготовок до 400...700 °С.

Зварювання алюмінію

Зварювання алюмінію та його сплавів ускладнюється через утворення на поверхні крапель електродного металу і металу ванни оксидної плівки А1₂О₃ з температурою плавлення 2050 °С, через схильність металу шва до газової пористості і утворення тріщин, високу теплопровідність металу і низьку температуру його плавлення.

Щільна тугоплавка плівка Аl₂О₃, хоч і захищає метал від окислення, але заважає сплавленню крапель електрода й зварювальної ванни. Щоб позбутись оксидної плівки, використовують у покриттях електродів та у флюсах активні хлористі та фтористі солі лужних і лужноземельних металів (NаСl, КСl, BaCl₂, LiF, СаF₂).

Дуже часто зварювальну ванну захищають інертними га­зами.