Мій сайт
Середа, 01.02.2023, 15:08
» Меню сайту
» Категорії розділу
Мої файли [20]
» Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
» Форма входу
Головна » Файли » Мої файли

Мастильні матеріали та охолоджуючі рідини
31.10.2020, 13:41

МАСТИЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

Загальні поняття про тертя

Під час роботи різних машин і механізмів використовують різного типу мастильні матеріали, основне призначення, яких зменшити витрати енергії на подолання зовнішнього тертя та зменшити зношування деталей.

Зовнішнє тертя – це опір відносному переміщенню, який виникає між двома тілами в зонах контакту поверхонь по т дотичній до них.

Залежно від характеру відносного переміщення розрізняють тертя спокою і руху.

Тертя руху поділяється на тертя кочення і ковзання.

Тертя ковзання – це тертя руху двох тіл , коли швидкості в точці контакту різні за величиною і напрямком, або за величиною чи напрямком (тертя між вкладишами підшипника і шийками; між поршневими кільцями і гільзою).

Тертя кочення – це тертя руху двох тіл, при якому їх швидкості в точках контакту однакові за величиною і напрямком (тертя в кульках і роликах підшипників).

За наявністю і розподілом мастильних матеріалів на поверхнях розрізняють такі види тертя:

 - без мастильного матеріалу (сухе);

- з мастильним матеріалом.

На практиці можна користуватися такими основними положеннями гідродинамічної теорії змащування:

 - при рідинному змащуванні втрати на тертя зростають із збільшенням в’язкості оливи, швидкості ковзання деталей, що труться та площі їх контакту;

 - надійність рідинного змащування зростає із збільшенням швидкості руху деталей, а також в’язкості оливи і зменшенням навантаженням на деталі;

 - для змащування деталей , що швидко рухаються, можна застосовувати оливу. яка має меншу в’язкість і навпаки;

 - чим вище навантаження на деталі, що труться, тим більшої в’язкості повинна бути олива.

 Класифікація мастильних матеріалів

За походженням або сировиною виготовлення:

 - мінеральні (нафтові) – одержуються із нафти, це основна група мастильних матеріалів (90%);

 - органічні (рослинного або тваринного походження) – наприклад олії – рицинова, гірчична – мають хороші мастильні властивості, але низьку термічну стійкість.

Використовуються в суміші з мінеральними; - синтетичні – одержують в результаті цілеспрямованого синтезу органічних сполук. Вони кращі за мінеральні, але внаслідок високої вартості виробництва їх застосовують тільки в окремих складних вузлах; - напівсинтетичні – одержують шляхом змішування мінеральних і синтетичних компонентів, тому вони поєднують в собі переваги синтетичних та помірну їх вартість.

За зовнішнім виглядом (агрегатним станом):

- рідкі – це оливи;

 - пластичні – це мастила;

 - тверді – не змінюють стану під дією температур і тиску;

 - газоподібні.

За призначенням :

- моторні;

 - трансмісійні;

 - індустріальні.

За температурою застосування:

- низькотемпературні - до 60 градусів С;

- середньо температурні - 150…200 градусів С;

- високотемпературні – до 300 градусів С.

 Вимоги до мастильних матеріалів:

 - знижувати тертя;

- зменшувати зношуваність і запобігати заїданню;

 - ущільнювати спряження деталей;

- відводити тепло і продукти зношування від деталей, що труться;

 - захищати від корозії та забруднення поверхні, що труться.

ГІДРАВЛІЧНІ ТА ІНДУСТРІАЛЬНІ ОЛИВИ

Загальні відомості і властивості

 Гідравлічні оливи виконують функцію робочого тіла, оскільки практично не стискуються, захищають поверхні від зношування, корозії і ін.

Умови роботи:

- високі тиски;

 - високі швидкості ковзання;

 - порівняно не високі робочі температури.

Повинні мати такі властивості:

- низьку температуру застигання;

- невисоку в’язкість, що забезпечувати необхідну швидкість роботи пристрою.

 - добре змащувати і не руйнувати деталі ущільнення.

 

Гальмівні рідини

 Гальмівні рідини застосовуються в гідравлічних гальмівних системах транспортних засобів. Від їх якості залежить не лише довговічність і надійність гідроприводу гальм, а й безпека експлуатації машин.

 Вимоги до гальмівних рідин:

- прокачуватися з високою швидкістю (в екстрених випадках це долі секунди);

- мати високу температуру кипіння (230 градусів С «сухої» та 155 градусів С «зволоженої» 3,5% вода);

- характеризуватися високими антикорозійними властивостями по відношенню чорних і кольорових металів;

 - бути інертними по відношенню гумових та інших ущільнювальних матеріалів.

 Види:

- БСК; - Нева; - ГТЖ-22М; - Томь; - Роса.

 

Індустріальні оливи

Індустріальні оливи призначенні для змащування промислового обладнання та роботи в його гідравлічних системах. В сільськогосподарській техніці вони використовуються як замінники гідравлічних.

Позначення індустріальних олив складається з 4-х груп знаків:

  1. літера И (Індустріальне);
  2. великі літери призначення оливи;
  3. великі літери, група за експлуатаційними властивостями (рекомендована сфера застосування);
  4. цифрами, клас кінематичної в’язкості.

И-Л-А-7; И-Л-А-22; И-Г-А-32; И-Г-С-32; И-Г-Д-32

 

МАСТИЛА

ПРИЗНАЧЕННЯ МАСТИЛ

Загальне призначення мастил досить широке. Вони застосовуються для змащення механізмів і вузлів тертя, де з тих або інших причин неможливо використовувати рідкі оливи: - для консервації машин і робочих поверхонь; - герметизації рухомих з’єднань. Структура мастила – це трикомпонентні колоїдні системи, які містять:

 - дисперсійне середовище (рідку основу – мінеральна олива) – 70…90%;

 - дисперсійну фазу (згущувач) – 10…25%;

 - добавки (присадки, наповнювачі, стабілізатори) – 1…15%.

 Класифікують мастильні матеріали за видом згущувача:

 - мастила згущені мильними згущувачами;

 - мастила згущені немильними згущувачами.

 ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ  ВЛАСТИВОСТІ МАСТИЛ

Ці властивості визначаються показниками, які прямо або побічно відображають їх поведінку у вузлі тертя, під час заправки або зберігання: - в’язкісно-температурні властивості мастил визначають їх прогонність при низьких температурах, легкість пуску механізмів, а також опір обертанню при встановлених режимах роботи вузлів і механізмів.

В’язкість мастила при певній швидкості переміщення і температурі називається ефективна в’язкість мастила :

 - міцнісні властивості мастил визначають характер деформації структурного каркасу утвореного частинками згущувача;

- механічна стабільність мастил – стійкість до механічної дії в тих чи інших експлуатаційних або схожих на них умовах; - колоїдна стабільність характеризує здатність мастила утворювати рідку основу (оливі) і не розшаровуватися, створювати опір виділенню рідини при зберіганні та експлуатації;

- випарність – показник від якого залежать терміни їх зберігання і поведінки в експлуатації;

- хімічна стабільність характеризується стійкістю мастил проти окислення;

- термічна стабільність характеризує стійкість мастил до температурної дії;

- мікробіологічна і радіаційна стабільність характеризує зміну властивостей мастил під дією мікроорганізмів (бактерії, грибки) і випромінювання енергії (альфа промені і бета-частинки);

- водостійкість характеризує стійкість мастила до реакцій при контакті з водою;

- мастильні властивості характеризує їх здатність попереджувати заїдання і задирки поверхонь;

- температура крапання – критерій переходу мастила в рідкий стан при нагріванні (температура при якій відбувається падіння першої краплини).

 ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

ХОЛОДИЛЬНІ РІДИНИ

Основні вимоги до холодильних рідин:

 - мати високу теплоємкість, теплопровідність і відповідну в’язкість;

 - бути дешевою і недефіцитною;

 - мати високу температуру кипіння і займання, а також низьку температуру замерзання;

 - не утворювати відкладень на деталях системи охолодження і не забруднювати їх;

 - не викликати корозії металевих деталей, не руйнувати гумові і пластмасові деталі, мати високу фізичну і хімічну стабільність;

- не бути токсичною та вибухо-пожежонебезпечною.

Вода як холодильна рідина

Переваги:

 - висока теплоємкість; - пожежобезпечна; - не токсична.

Недоліки:

 - висока температура замерзання; - збільшує свій об’єм на 10%, тиск 200…300МПа; - недостатньо висока температура кипіння призводить до закипання води в системі охолодження, інтенсивного випаровування і внаслідок парових «пробок» порушення її циркуляції; - здатність утворювати накип на стінках деталей системи охолодження.

ТЕХНІЧНІ РІДИНИ. ПУСКОВІ РІДИНИ

 Пускові рідини призначені для полегшення пуску двигунів при низьких температурах навколишнього середовища (-20…-25 градусів С) і нижче.

Вимоги:

- добре випаровуватися при низькій температурі;

 - швидко займатися (від іскри) або самозайматися (від тиску);

- мати високі антикорозійні і протизношувальні властивості;

 - бути стабільними при тривалому зберіганні.

Склад:

- етиловий ефір;

- суміш вуглеводнів з невисокою температурою кипіння (петролейний ефір, газовий бензин);

 - ізопропілнітрат;

 - олива з протизношувальними і протизадирними присадками.

Етиловий ефір – обов’язковий компонент більшості пускових рідин. Він має низьку температуру самозаймання, високий тиск насиченої пари і широкі межі самозаймання. Його недолік – різко підвищується тиск в циліндрі двигуна, що призводить до швидкого зношування циліндро-поршневої групи. Для усунення недоліку вміст етилового ефіру в пускових рідинах для дизельних двигунів обмежують до 60…75%.

Ізопропілнітрат – займається дещо пізніше за етиловий ефір, але раніше за основне паливо. Суміш вуглеводнів з невисокою температурою кипіння, повністю випаровуючись в циліндрі, займаються дещо пізніше ізопропілнітрат, але також раніше за основне паливо В рідинах його біля 15% (для дизелів) і більше (для бензинових). Зменшення зношуваності деталей КШМ в перший період пуску двигуна досягається введенням до складу пускових рідин оливи, яка містить протизношувальні і протизадирні присадки (для дизелів оливи повинно бути не менше 10%, а для карбюраторних – не більше 2%).

 Пускові рідини: Холод Д-40 (для дизелів) Арктика (для карбюраторних).

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПММ

ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ

Якість ПММ – це сукупність властивостей, які характеризують їх придатність для застосування.

 Розрізняють: - фізико-хімічні властивості; - експлуатаційні властивості.

 Фізико-хімічні - характеризують їх стан і склад.

Експлуатаційні - визначають характер роботи двигунів, машин і їх агрегатів, а також при транспортуванні і зберіганні.

 Лабораторні випробування нафтопродуктів, в залежності від їх призначення, поділяються на: - приймально-здавальні; - контрольні; - повні; - арбітражні. Приймально-здавальний аналіз – проводиться з метою встановлення відповідності марки нафтопродукту, що надійшов і вказаний у супровідних документах. Контрольний аналіз – проводять з метою встановлення чи не змішаний досліджуваний нафтопродукт з іншими марками такого ж палива при зливанні або перекачуванні.

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ В УМОВАХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

 Для швидкої оцінки придатності нафтопродукту до застосування можуть бути використані прості методи контролю.

 Якість нафтопродукту можна оцінювати візуально за кольором, прозорістю, в’язкістю, наявністю забруднень і води шляхом порівняння їх з еталонними зразками, які доцільно мати на всіх пунктах заправки.

Колір і прозорість.

 Бензини і гаси – прозорі рідини, а мутність вказує на їх обводнення або забруднення. Поява забарвлення від жовтого до світло-коричневого свідчить про наявність у них смолистих речовин або змішані з нафтопродуктами інших марок. Дизельне паливо має колір від світло-жовтого до світло-коричневого. Визначення наявності води і механічних домішок. Кілька кристалів марганцевокислого калію, який не розчиняється в нафтопродуктах, але легкого розчиняються уводі, кладуть у білу тканину і опускають на дно ємкості та витримують 3…4хв. Забарвлення тканини вказує на присутність води. Висоту її шару визначають за допомогою водо чутливої пасти або паперу. Механічні домішки і вода не розчиняються у паливі, тому їх можна виявити споглядаючи зразок в посудині з безколірного скла.

 

Категорія: Мої файли | Додав: Margo
Переглядів: 257 | Завантажень: 0 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
» Пошук
» Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2023Зробити безкоштовний сайт з uCoz